шпигунський

ШПИГУ́НСЬКИЙ, а, е.

Стос. до шпигуна, шпигунства.

Шиплять хижі світляки-птиці, перелітають, крадучись, од таємного сусіда і шпигунським оком зажерливо розглядають задвірки (С. Васильченко);

– Я, отче, поки що не займаюся шпигунським ремеслом! (М. Стельмах);

Запропоновані умови були досить принадними, і Боровець проміняв свою крамничку на шпигунську школу (Ю. Мельничук).

Значення в інших словниках

1. шпигунський — [шпиегун'с'кией] м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
2. шпигунський — шпигу́нський прикметник  Орфографічний словник української мови
3. шпигунський — -а, -е. Стос. до шпигуна, шпигунства.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шпигунський — Шпигу́нський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. шпигунський — ШПИГУ́НСЬКИЙ, а, е. Стос. до шпигуна, шпигунства. Шиплять хижі світляки-птиці, перелітають, крадучись, од таємного сусіда і шпигунським оком зажерливо розглядають задвірки (Вас., II, 1959, 31); — Я, отче, поки що не займаюся шпигунським ремеслом!...  Словник української мови в 11 томах