шпилик
ШПИ́ЛИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до шпиль.
Верба вже розбуркалася і скрізь простягала до сонця блідо-зелене листячко. По горбочках та по шпиликах густа трава й собі піднімала маленькі головки вгору (Б. Грінченко);
Робив [Лаврін] всяку всячину – і лутки, і одвірки, і віконниці .. От він і Жежерині ворота поставив – з піддашшям та з півником на шпилику (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)