шпориш

ШПОРИ́Ш, у́, ч., діал.

Спориш.

Він знехотя поплентався в двір і почав заганяти в хлів овечки, котрі розсипались по дворі і хапали зелений шпориш попід тином (І. Нечуй-Левицький);

Довга валка возів рушила по ледве помітній, зарослій шпоришем дорозі (Ю. Збанацький);

* У порівн. У поросі люди, як той шпориш придорожній, затолочені сильним, багатим (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. шпориш — шпори́ш іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. шпориш — -у, ч., діал. Спориш.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шпориш — Спори́ш і шпори́ш, -шу, -шем шпори́ш, -шу́, -ше́ві = спори́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. шпориш — ШПО́РИШ, у́,ч., діал. Спориш. Він знехотя поплентався в двір і почав заганяти в хлів овечки, котрі розсипались по дворі і хапали зелений шпориш попід тином (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. шпориш — Шпори́ш, -шу м. раст. Polygonum aviculare L.  Словник української мови Грінченка