шпориш

ШПО́РИШ, у́,ч., діал. Спориш.

Він знехотя поплентався в двір і почав заганяти в хлів овечки, котрі розсипались по дворі і хапали зелений шпориш попід тином (Н.-Лев., VI, 1966, 308);

Довга валка возів рушила по ледве помітній, зарослій шпоришем дорозі (Збан., Таємниця.., 1971, 450);

*У порівн. У поросі люди, як той шпориш придорожній, затолочені сильним, багатим (Коцюб., II, 1955, 41).

Значення в інших словниках

1. шпориш — ШПОРИ́Ш, у́, ч., діал. Спориш. Він знехотя поплентався в двір і почав заганяти в хлів овечки, котрі розсипались по дворі і хапали зелений шпориш попід тином (І. Нечуй-Левицький); Довга валка возів рушила по ледве помітній, зарослій шпоришем дорозі (Ю.  Словник української мови у 20 томах
2. шпориш — шпори́ш іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. шпориш — -у, ч., діал. Спориш.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шпориш — Спори́ш і шпори́ш, -шу, -шем шпори́ш, -шу́, -ше́ві = спори́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. шпориш — Шпори́ш, -шу м. раст. Polygonum aviculare L.  Словник української мови Грінченка