шпориш —
ШПОРИ́Ш, у́, ч., діал. Спориш. Він знехотя поплентався в двір і почав заганяти в хлів овечки, котрі розсипались по дворі і хапали зелений шпориш попід тином (І. Нечуй-Левицький); Довга валка возів рушила по ледве помітній, зарослій шпоришем дорозі (Ю.
Словник української мови у 20 томах
шпориш —
шпори́ш іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
шпориш —
-у, ч., діал. Спориш.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шпориш —
Спори́ш і шпори́ш, -шу, -шем шпори́ш, -шу́, -ше́ві = спори́ш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шпориш —
ШПО́РИШ, у́,ч., діал. Спориш. Він знехотя поплентався в двір і почав заганяти в хлів овечки, котрі розсипались по дворі і хапали зелений шпориш попід тином (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах