штабник

ШТАБНИ́К, а́, ч., розм.

Те саме, що штабі́ст.

Заговорили про неминучу женитьбу [одруження] штабника з проворною панною (Н. Кобринська);

Підлісецький сам назвався одвезти папери в штаб, сподіваючись, очевидно, дізнатись, наскільки сприятливе враження справить на штабників його витіювата творчість (С. Добровольський);

– Беріть, товариші, мій броньовик і всі в перший батальйон. Зараз я вишлю усіх штабників, усю інтендантську службу. Ідіть на контрудар (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. штабник — штабни́к іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. штабник — -а, ч., розм. Те саме, що штабіст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. штабник — ШТАБНИ́К, а́, ч., розм. Те саме, що штабі́ст. Заговорили про неминучу женитьбу [одруження] штабника з проворною панною (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах