штиркнути
ШТИРКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, чим і без дод., діал.
Однокр. до штирка́ти.
Тогді козачка у хату вбігала. Буцім нехотя той борщ поліном штиркнула. Ну його к нечистій матері! (з думи);
Коротколиций тюремник .. злегка штиркнув старого багнетом у спину. Дід похитнувся (М. Стельмах);
* У порівн. Юра стрепенувся, мовби хтось зненацька пальцем штиркнув його в око (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)