штукатур

ШТУКАТУ́Р, а, ч.

Робітник, фахівець із штукатурення чого-небудь.

Раніше штукатурні роботи вважали важкими і малопродуктивними. Штукатур, стоячи на дерев'яних підмостках, спочатку на стіну набивав дранку, а потім вручну наносив розчин і розрівнював його правилом (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. штукатур — Тинькар  Словник чужослів Павло Штепа
2. штукатур — штукату́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. штукатур — -а, ч. Робітник, фахівець із штукатурення чого-небудь; тинькар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. штукатур — ШТУКАТУ́Р, а, ч. Робітник, фахівець з штукатурення чого-небудь. Раніше штукатурні роботи вважалися важкими і малопродуктивними. Штукатур, стоячи на дерев’яних підмостках, спочатку на стіну набивав дранку, а потім вручну наносив розчин і розрівнював його правилом (Таємн. вапна, 1957, 81).  Словник української мови в 11 томах