штукатур
ШТУКАТУ́Р, а, ч. Робітник, фахівець з штукатурення чого-небудь.
Раніше штукатурні роботи вважалися важкими і малопродуктивними. Штукатур, стоячи на дерев’яних підмостках, спочатку на стіну набивав дранку, а потім вручну наносив розчин і розрівнював його правилом (Таємн. вапна, 1957, 81).
Словник української мови (СУМ-11)