шумко

ШУ́МКО.

Присл. до шумки́й.

Він зітхає шумко, з полегшенням (С. Васильченко);

Ранку рад, садовник [садівник] кишку тягне: він струмками між листям шумко шелестить (П. Тичина);

// у знач. пред.

З того часу в школі стало шумко й весело вечорами (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. шумко — шу́мко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. шумко — Присл. до шумкий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шумко — ШУ́МКО. Присл. до шумки́й. Він зітхає шумко, з полегшенням (Вас., II, 1959, 95); Ранку рад, садовник [садівник] кишку тягне: він струмками між листям шумко шелестить (Тич., І, 1946, 269); // у знач. присудк. сл. З того часу в школі стало шумко й весело вечорами (Вас., І, 1959, 118).  Словник української мови в 11 томах