шумкий
ШУМКИ́Й, а́, е́.
Те саме, що шумли́вий¹.
Пішов [Іван] геть просто на крутий обрив і щез у морі шумкої, неспокійної зелені (П. Колесник);
Благословенна дніпрова долина – Шумкі хліба і гомінкі гаї (І. Вирган);
Шумкі дерева вихльоскували голим віттям над головою в майора Монтегю (П. Загребельний);
Вирвавшись часом з шумкого й гарячого міста.., я завжди поспішав у ліс (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)