шумкий

ШУМКИ́Й, а́, е́. Те саме, що шумли́вий¹.

Пішов [Іван] геть просто на крутий обрив і щез у морі шумкої, неспокійної зелені (Кол., Терен.., 1959, 297);

Благословенна дніпрова долина — Шумкі хліба і гомінкі гаї (Вирган, В розп. літа, 1959, 22);

Шумкі дерева вихльоскували голим віттям над головою в майора Монтегю (Загреб., Європа 45, 1959, 167);

В далекому морі, в шумкім океані Радянські пливуть кораблі (Бичко, Простота, 1963, 72);

Вирвавшись часом з шумкого й гарячого міста.., я завжди поспішав у ліс (Вас., II, 1959, 331).

Значення в інших словниках

1. шумкий — див. шумливий  Словник синонімів Вусика
2. шумкий — ШУМКИ́Й, а́, е́. Те саме, що шумли́вий¹. Пішов [Іван] геть просто на крутий обрив і щез у морі шумкої, неспокійної зелені (П. Колесник); Благословенна дніпрова долина – Шумкі хліба і гомінкі гаї (І.  Словник української мови у 20 томах
3. шумкий — шумки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
4. шумкий — -а, -е. Те саме, що шумливий I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шумкий — I. ШУ́МНИЙ (який видає, утворює шум, відбувається з шумом; сповнений шуму), ШУМЛИ́ВИЙ, ШУМКИ́Й, ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ. Чи вздрію ще, коли струмки — тугі, напористі, шумні — з гори прорвуться на долину? (В.  Словник синонімів української мови
6. шумкий — Шумки́й, -ка́, -ке́ (звук)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. шумкий — Шумкий, -а, -е Шумный, шумящій. Мов у Базавлуці, за деревом шумким не чує нас. К. ПС. 117.  Словник української мови Грінченка