шуміння

ШУМІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. шумі́ти¹ 1 і звуки, утворювані цією дією.

Він відхиляє капюшон і вслухається в дощове шуміння (Н. Рибак);

У шепоті, в шумінні, в шелестінні, У прохолоднім подиху вітрів, У квітці і в пророслому насінні – Усюди спів життя, весняний спів (П. Дорошко);

Зашелестіло все небо, незримі хвилі потужного шуміння понеслись над головою (із журн.).

Значення в інших словниках

1. шуміння — шумі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. шуміння — -я, с. Дія за знач. шуміти I 1) і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шуміння — ШУМІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шумі́ти¹ 1 і звуки, утворювані цією дією. Він відхиляє капюшон і вслухається в дощове шуміння (Рибак, Помилка..  Словник української мови в 11 томах