шуміння

ШУМІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шумі́ти¹ 1 і звуки, утворювані цією дією.

Він відхиляє капюшон і вслухається в дощове шуміння (Рибак, Помилка.., 1940, 15);

У шепоті, в шумінні, в шелестінні, У прохолоднім подиху вітрів, У квітці і в пророслому насінні — Усюди спів життя, весняний спів (Дор., Тобі, народе.., 1959, 9);

Зашелестіло все небо, незримі хвилі потужного шуміння понеслись над головою (Вітч., 7-8, 1946, 54).

Значення в інших словниках

1. шуміння — ШУМІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шумі́ти¹ 1 і звуки, утворювані цією дією. Він відхиляє капюшон і вслухається в дощове шуміння (Н. Рибак); У шепоті, в шумінні, в шелестінні, У прохолоднім подиху вітрів, У квітці і в пророслому насінні – Усюди спів життя...  Словник української мови у 20 томах
2. шуміння — шумі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. шуміння — -я, с. Дія за знач. шуміти I 1) і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови