шуряк
ШУРЯ́К, а́, ч., розм.
Те саме, що шу́рин.
Гордий, самостійний, вихований батьком на просторі та в шані, парубок понісся, як вітер, карати шуряка за сестрину наругу (Л. Яновська);
Перед ними на серветці стояло вино, бокали і бісквіти. Пив Хоменків шуряк і зрідка сам господар (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)