щасливиця

ЩАСЛИ́ВИЦЯ, і, ж.

Жін. до щасли́вець.

– Вам пощастило, – сказав дивак і аж тепер відірвав очі від долоні з камінчиком і перевів їх на щасливицю (Я. Гримайло).

Значення в інших словниках

1. щасливиця — щасли́виця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. щасливиця — -і. Жін. до щасливець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. щасливиця — ЩАСЛИ́ВИЦЯ, і, ж. Жін. до щасли́вець. — Вам пощастило,— сказав дивак і аж тепер відірвав очі від долоні з камінчиком і перевів їх на щасливицю (Грим., Незакінч. роман, 1962, 85).  Словник української мови в 11 томах