щасливиця
ЩАСЛИ́ВИЦЯ, і, ж.
Жін. до щасли́вець.
– Вам пощастило, – сказав дивак і аж тепер відірвав очі від долоні з камінчиком і перевів їх на щасливицю (Я. Гримайло).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щасливиця — щасли́виця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- щасливиця — -і. Жін. до щасливець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щасливиця — ЩАСЛИ́ВИЦЯ, і, ж. Жін. до щасли́вець. — Вам пощастило,— сказав дивак і аж тепер відірвав очі від долоні з камінчиком і перевів їх на щасливицю (Грим., Незакінч. роман, 1962, 85). Словник української мови в 11 томах