1. Словник української мови в 11 томах

щасливиця

ЩАСЛИ́ВИЦЯ, і, ж. Жін. до щасли́вець.

— Вам пощастило,— сказав дивак і аж тепер відірвав очі від долоні з камінчиком і перевів їх на щасливицю (Грим., Незакінч. роман, 1962, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щасливиця — ЩАСЛИ́ВИЦЯ, і, ж. Жін. до щасли́вець. – Вам пощастило, – сказав дивак і аж тепер відірвав очі від долоні з камінчиком і перевів їх на щасливицю (Я. Гримайло). Словник української мови у 20 томах
  2. щасливиця — щасли́виця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. щасливиця — -і. Жін. до щасливець. Великий тлумачний словник сучасної мови