щасливиця

ЩАСЛИ́ВИЦЯ, і, ж. Жін. до щасли́вець.

— Вам пощастило,— сказав дивак і аж тепер відірвав очі від долоні з камінчиком і перевів їх на щасливицю (Грим., Незакінч. роман, 1962, 85).

Значення в інших словниках

1. щасливиця — ЩАСЛИ́ВИЦЯ, і, ж. Жін. до щасли́вець. – Вам пощастило, – сказав дивак і аж тепер відірвав очі від долоні з камінчиком і перевів їх на щасливицю (Я. Гримайло).  Словник української мови у 20 томах
2. щасливиця — щасли́виця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. щасливиця — -і. Жін. до щасливець.  Великий тлумачний словник сучасної мови