щемлячий
ЩЕМЛЯ́ЧИЙ, а, е.
Те саме, що щемли́вий.
Щемлячий тусок погнав його в гори (М. Коцюбинський);
Хоч я й сердилася страшенно на Славка, але десь у глибині серця відчувала якусь щемлячу нудьгу за ним (М. Чабанівський);
Нічна гроза завжди чомусь викликала в Наталки Григорівни солодкий, щемлячий спогад дитинства (О. Донченко);
Його серця знову торкнувся щемлячий біль (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)