щупленький
ЩУПЛЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до щу́плий.
Хазяйка Юлія Кирилівна сиділа за здоровецьким самоваром, неначе за твердинею, й виглядала звідтіля. Щупленька, невеличка на зріст та утла, з ясними очками, вона була в ясному легенькому убранні (І. Нечуй-Левицький);
З дзеркала дивиться на неї таке собі непримітне, кирпате, щупленьке дівчисько (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)