щупленький
ЩУПЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до щу́плий.
Хазяйка Юлія Кирилівна сиділа за здоровецьким самоваром, неначе за твердинею, й виглядала звідтіля. Щупленька, невеличка на зріст та утла, з ясними очками, вона була в ясному легенькому убранні (Н.-Лев., І, 1956, 619);
З дзеркала дивиться на неї таке собі непримітне, кирпате, щупленьке дівчисько (Хижняк, Тамара, 1959, 9).
Словник української мови (СУМ-11)