щур
ЩУР¹, а́, ч.
Те саме, що пацю́к¹.
У млині щось гризуть і смакують щури (М. Рильський);
Щури першими тікають з корабля, коли він починає тонути (Ю. Смолич);
Щури – переносники інфекційних хвороб (чуми, туляремії, інфекційної жовтяниці та ін.) – становлять велику епідеміологічну небезпеку (з навч. літ.);
* У порівн. – Ви ще його не знаєте. Хіба в таку ніч він всидить у хаті? Інший би отам щуром принишкнув би... (О. Гончар).
△ (1) Водяни́й щур – невеликий водяний гризун.
Булькнув у воду водяний щур... (Остап Вишня);
Водяний щур .. поширений у степовій і лісостеповій зоні .. і на схід до ріки Лени та озера Байкал (з навч. літ.);
(2) Кенгуро́вий щур (пацю́к) – Невеликий сумчастий ссавець родини поторових, який мешкає в Австралії, харчується в основному рослинною їжею, а також комахами.
Кенгуровий щур мешкає в безводних австралійських пустелях, тому добування води для нього завдання першорядної ваги (з наук.-попул. літ.);
Найменші кенгуру – кенгурові пацюки. Живуть вони в густих заростях трави, там влаштовують гнізда, риють нори (із журн.).
ЩУР², а́, ч.
1. Співочий птах родини в'юркових.
2. Те саме, що стриж.
В очереті зашуміло. Сонний щур злітає – Знов рибалки б'ють бовтами, Рибу заганяють (Б. Грінченко);
Як цяточки снігу – над річкою гуси, Над кручами гнізда пильнують щури (М. Шеремет).
Словник української мови (СУМ-20)