щур
ЩУР¹, а́, ч. Те саме, що пацю́к¹.
У млині щось гризуть і смакують щури (Рильський, І, 1960, 137);
Щури першими тікають з корабля, коли він починав тонути (Смолич, Світанок.., 1953, 105);
Щури — переносники інфекційних хвороб (чуми, туляремії, інфекційної жовтяниці та ін.) — становлять велику епідеміологічну небезпеку (Підручник дезинф., 1953, 304);
*У порівн. — Ви ще його не знаєте. Хіба в таку ніч він всидить у хаті? Інший би отам щуром принишкнув би… (Гончар, II, 1959, 429).
∆ Водяни́й щур — невеликий водяний гризун.
Водяний щур.. поширений у степовій і лісостеповій зоні Радянського Союзу від БРСР і на схід до ріки Лени та озера Байкал (Підручник дезинф., 1953, 312);
Булькнув у воду водяний щур… (Вишня, Весна.., 1949, 136).
ЩУР², а́, ч.
1. Співочий птах родини в’юркових.
2. Те саме, що стриж.
В очереті зашуміло. Сонний щур злітає — Знов рибалки б’ють бовтами, Рибу заганяють (Гр., І, 1963, 28);
Як цяточки снігу — над річкою гуси, Над кручами гнізда пильнують щури (Шер., Дружбою.., 1954, 19).
Словник української мови (СУМ-11)