щурик
ЩУ́РИК, а, ч.
Те саме, що щур² 2.
Вилися бистрі щурики над нами, Із нірок вилітаючи своїх, Що геть поцяткували надбережжя – Круту й високу глиняну стіну (М. Рильський);
Він [холод] уже погнав на південь щуриків, журавлів і лебедів (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)