юнацький
ЮНА́ЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до юна́к і юна́цтво.
Розгорілась кров юнацька (І. Франко);
Хай же моя благословить подяка Гюго, Золя, Флобера та Бальзака: Вони відкрили ще в юнацькі дні Обличчя міста древнього мені (М. Рильський);
У Брянського юнацьке вродливе обличчя з тонкими рисами, безкровне, але не худе (О. Гончар);
// Власт. юнакові, юнацтву (у 2 знач.).
Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (М. Коцюбинський);
Час од часу він [батько] вкривав то одного, то другого свого нащадка, що, притулившись один до одного, завмерли в солодких обіймах юнацького сну (Олесь Досвітній);
Він був мало не старший за всіх, але очі молоді, рухи юнацькі і посмішка розважлива... (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)