юнацтво
ЮНА́ЦТВО, а, с.
1. Молодий вік; період життя, коли людина є юною; юність.
Юнацтво моє проходило щасливо, і мені здавалося, що ніяких труднощів на моєму життьовому шляху не буде (Ю. Яновський);
Тільки очі я закрию, Дні юнацтва я згадаю (М. Нагнибіда).
2. збірн. Молоді люди обох статей; юнь.
З різних кінців, з різних сторін назліталося юнацтво набиратися розуму, слухати правди-слова... (Панас Мирний).
3. перен. Сміливість, хоробрість, завзяття; молодецтво.
– Покиньте ж се дурне юнацтво І розійдіться по домах (І. Котляревський);
– А добрий юнак, о, добрий! Один хіба Кирило Тур йому в юнацтві рівня (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)