явно

Я́ВНО.

Присл. до я́вний.

Часто бачиш, що грішить хтось явно, Та не знаєш, чи він потаємно Вдесятеро більш добра не робить (І. Франко);

Нотка обиди явно звучала в голосі (А. Головко);

Оце дівчисько з мінливими очима і ніжно підведеним підборіддям явно глузує з нього і ні крапельки не бентежиться цим (М. Стельмах);

Глянувши на рахунок, Ничипір Сніп зрозумів, що тих грошей, які в нього є, явно малувато (М. Зарудний).

Значення в інших словниках

1. явно — (що не приховується) відкрито, очевидно.  Словник синонімів Полюги
2. явно — див. обов'язково  Словник синонімів Вусика
3. явно — Відкрито, неприховано  Словник чужослів Павло Штепа
4. явно — Присл. до явний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. явно — я́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
6. явно — Я́ВНО. Присл. до я́вний. Часто бачиш, що грішить хтось явно, Та не знаєш, чи він потаємно Вдесятеро більш добра не робить (Фр., XI, 1952, 324); Нотка обиди явно звучала в голосі (Головко, II, 1957, 446)...  Словник української мови в 11 томах
7. явно — Я́вно нар. Явно, очевидно. Ніколи він не міг явно ввійти в город. Св. Мр. І. 45.  Словник української мови Грінченка