язичниця

ЯЗИ́ЧНИЦЯ, і, ж.

Жін. до язи́чник.

[Прохор:] Я певен, що Селямида перша почне язичити, там така язичниця!.. (М. Кропивницький);

Була вона й лінива, і лиха, й нечепурна, і язичниця (Грицько Григоренко);

На противагу проведникам форисеям, які й очей не сміли звести на жінок і затуляли собі обличчя затиналом, він [Гамаліїв] задивлявся на молодиць, не минаючи і язичниць (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. язичниця — язи́чниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. язичниця — -і. Жін. до язичник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. язичниця — ЯЗИ́ЧНИЦЯ, і, ж. Жін. до язи́чник. [Прохор:] Я певен, що Селямида перша почне язичити, там така язичниця!.. (Кроп., III, 1959, 178); Була вона й лінива, і лиха, й нечепурна, і язичниця (Григ., Вибр., 1959, 159).  Словник української мови в 11 томах