язичниця

ЯЗИ́ЧНИЦЯ, і, ж. Жін. до язи́чник.

[Прохор:] Я певен, що Селямида перша почне язичити, там така язичниця!.. (Кроп., III, 1959, 178);

Була вона й лінива, і лиха, й нечепурна, і язичниця (Григ., Вибр., 1959, 159).

Значення в інших словниках

1. язичниця — ЯЗИ́ЧНИЦЯ, і, ж. Жін. до язи́чник. [Прохор:] Я певен, що Селямида перша почне язичити, там така язичниця!.. (М. Кропивницький); Була вона й лінива, і лиха, й нечепурна, і язичниця (Грицько Григоренко); На противагу проведникам форисеям...  Словник української мови у 20 томах
2. язичниця — язи́чниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. язичниця — -і. Жін. до язичник.  Великий тлумачний словник сучасної мови