ямкуватий
ЯМКУВА́ТИЙ, а, е, розм.
1. Який має багато ям (у 1 знач.), ямок.
Ямкувата дорога, так трусько їхати (Сл. Б. Грінченка);
В такі хвилини я гостро відчував, як наша стара хата, особливо піч, неприязнішає до нас, холоднішає, мені ставло шкода її білих хоч і підгнилих стін, її ямкуватої, перехнябленої, порослої мохом стріхи, і я примовкаю (В. Дрозд).
2. Який запав усередину (про очі, щоки і т. ін.); запалий.
Рада була така: справника [справникові] подякувати .. Раду таку подавав усім справників чи слуга, чи приятель, чи родич, хто його, нікчемного, зна. У чорному кожушку, з червоним комірцем ходив, шапка, кругленька, зелена, з себе худий, жовтий, очі ямкуваті, зубатий такий (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)