ясенний

ЯСЕ́ННИЙ¹, а, е.

Прикм. до я́сна.

Ясенна поверхня;

// Який утворюється притисканням кінчика язика до ясен (про звуки).

ЯСЕ́ННИЙ², а, е, діал.

Ясний.

– Серед тої погані і тьми одна лиш згадка, світло мов ясенне, сіяє – пам'ять тої сторони підгірської, і споминки про нього, про Яця-коваля (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. ясенний — ясе́нний 1 прикметник від: ясна ясе́нний 2 прикметник ясний діал.  Орфографічний словник української мови
2. ясенний — I -а, -е. Прикм. до ясна. || Який утворюється притисканням кінчика язика до ясен (про звуки). II -а, -е, діал. Ясний. Мов грім ясенний — зненацька, раптом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ясенний — ЯСЕ́ННИЙ¹, а, е. Прикм. до я́сна; // Який утворюється притисканням кінчика язика до ясен (про звуки). ЯСЕ́ННИЙ², а, е, діал. Ясний.  Словник української мови в 11 томах