яснота
ЯСНОТА́, и, ж.
1. Властивість за знач. я́сни́й 1, 2.
Ясні вогні веселі обступили Все будівництво .. – Оце так світло! – От де яснота! (І. Вирган);
Ввібравши в себе погожість і ясноту сонячного дня, воно [село] виглядало, як дівчина-красуня (І. Цюпа);
Надворі – яснота. Голубим пожаром палає небо, білим – вишневий сад (В. Бабляк);
Виглянуло сонце – озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба. В ньому стільки ясноти, як в оченятах дитини! (Т. Масенко);
* У порівн. Очі його округлились, заблищали яснотою весняного неба (В. Кучер).
2. перен. Чіткість, ясність, визначеність у чому-небудь.
Саме цілісність натури Леночки вселяла в серця солдатів ту ясноту, яка окрилювала їх найбільшою життєвою силою – вірою у все те, за що віддають і кров свою і навіть життя (із журн.);
// Висока моральність, душевна чистота, порядність.
Варто було знести горя вдвоє і втроє більше, щоб тільки дожити до цієї хвилини їхньої зустрічі., дійти до нього незаплямованою, чесною, вірною. Хай би побіліли її коси, та залишились би очі ясними яснотою вірних! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)