ятаган
ЯТАГА́Н, а, ч.
Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу.
Блискають шаблі, миготять криві турецькі ятагани (І. Нечуй-Левицький);
Блиснув кривий Яремин ятаган, подарунок татарського хана (Я. Качура);
* Образно. Було тихо. Місяць різав тополі турецьким ятаганом (Григорій Тютюнник);
Шаленіє гроза. В землю б'ють криві ятагани блискавок (Т. Масенко);
* У порівн. Дівчина тільки тепер помітила вершників. Один дивився на неї з захопленням .. Другий, з горбатим носом, з вусами, як ятагани, глянув їй просто у вічі (П. Панч);
* Образно. * У порівн. Місяць хижо поблискує, мов кривий ятаган (Б. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)