ятаган

ЯТАГА́Н, а, ч. Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу.

Блискають шаблі, миготять криві турецькі ятагани (Н.-Лев., III, 1956, 307);

Блиснув кривий Яремин ятаган, подарунок татарського хана (Кач., II, 1958, 413);

*Образно. Було тихо. Місяць різав тополі турецьким ятаганом (Тют., Вир, 1964, 468);

Шаленіє гроза. В землю б’ють криві ятагани блискавок (Мас., Роман.., 1970, 357);

*У порівн. Дівчина тільки тепер помітила вершників. Один дивився на неї з захопленням.. Другий, з горбатим носом, з вусами, як ятагани, глянув їй просто у вічі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 29);

Місяць хижо поблискує, мов кривий ятаган (Б. Ол., На лінії.., 1972, 83).

Значення в інших словниках

1. ятаган — Турецький кривий кинджал [V]  Словник з творів Івана Франка
2. ятаган — [йатаган] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў  Орфоепічний словник української мови
3. ятаган — Кинджал  Словник чужослів Павло Штепа
4. ятаган — ЯТАГА́Н, а, ч. Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу. Блискають шаблі, миготять криві турецькі ятагани (І.  Словник української мови у 20 томах
5. ятаган — ятага́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
6. ятаган — -а, ч. Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. ятаган — ятага́н (тур. jatagan) холодна зброя, нагадує шаблю чи кинджал, з увігнутим лезом.  Словник іншомовних слів Мельничука