єдиновірний
ЄДИНОВІ́РНИЙ, а, е.
Прикм. до єдинові́рство.
Боже мій, єдиносущий і єдиновірний володарю душі моєї, клянусь я Тобі, що ніколи і ніде не зраджу віри рідної, бо вона є суттю моєї суті (з рел.-церк. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)