1. Словник української мови у 20 томах

єдиновірний

ЄДИНОВІ́РНИЙ, а, е.

Прикм. до єдинові́рство.

Боже мій, єдиносущий і єдиновірний володарю душі моєї, клянусь я Тобі, що ніколи і ніде не зраджу віри рідної, бо вона є суттю моєї суті (з рел.-церк. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єдиновірний — ЄДИНОВІРНИЙ – ЄДИНОВІРСЬКИЙ Єдиновірний. Який має одну і ту саму віру, релігію з кимсь: єдиновірні народи. Єдиновірський. Який стосується єдиновірства – старообрядської секти: єдиновірська церква. Літературне слововживання
  2. єдиновірний — єдинові́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. єдиновірний — I -а, -е. Який має однакову з ким-небудь віру, релігію. II -ого, ч. 1》 Людина однієї з кимось віри, релігії. 2》 Прихильник єдиновірства (у 2 знач.). 3》 Однодумець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. єдиновірний — ЄДИНОВІ́РНИЙ, а, е. Який має однакову з ким-небудь віру, релігію. Тяжіння до возз’єднання [України] з єдиновірною Росією жило давно і в народі, і серед інтелігенції (Довж., III, 1960, 80). Словник української мови в 11 томах