єдиновірство
ЄДИНОВІ́РСТВО.
1. Визнання однієї з ким-небудь віри; спільність релігії.
Мотивом вибору гетьманського уряду союзником московського царя було єдиновірство, православне віровизнання (із журн.);
Прикро, що прихильники єдиновірства нерідко не поважають свободу духовного вибору (із журн.).
2. Течія в старообрядництві, прихильники якої визнають православне духовенство, але зберігають старописні ікони і богослужбові стародруки.
При єдиновірстві за старообрядцями зберігається право проводити богослужіння і таїнства за стародруками і своїми обрядами (з рел.-церк. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- єдиновірство — єдинові́рство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- єдиновірство — -а, с. 1》 Визнання однієї з ким-небудь віри; спільність релігії. 2》 Течія в старообрядництві, прихильники якої визнають православне духовенство, але зберігають старописні ікони та богослужбові стародруки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- єдиновірство — ЄДИНОВІ́РСТВО, а, с. 1. Визнання однієї з ким-небудь віри; спільність релігії. 2. Течія в старообрядництві, прихильники якої визнають православне духовенство, але зберігають старописні ікони і богослужбові стародруки. Словник української мови в 11 томах