ідіоплазма

ІДІОПЛА́ЗМА, и, ж., фізл.

Матеріальна субстанція клітин, що визначає сукупність спадкових ознак майбутнього організму.

Радіоактивне ультрафіолетове випромінювання порушує життєво необхідні процеси в організмі людини – воно негативно впливає на ідіоплазму (з наук. літ.);

1884 року ботанік К. Негелі запропонував концепцію ідіоплазми – гіпотетичної субстанції, яка визначає спадкові потенції (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. ідіоплазма — ідіопла́зма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ідіоплазма — -и, ж. Поняття, введене А. Вейсманом (1892) для позначення гіпотетичної речовини – носія спадковості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ідіоплазма — ідіопла́зма (від грец. ίδιος – свій, особливий і плазма) сукупність структурних компонентів клітини, пов’язаних із збереженням і передачею генетичної інформації.  Словник іншомовних слів Мельничука