імунодефіцит

ІМУНОДЕФІЦИ́Т, у, ч., вет., мед.

Втрата організмом здатності чинити опір будь-яким інфекціям та відновлювати порушення захисних функцій.

До набутих вад імунної системи належать вторинні імунодефіцити як результат ведення нездорового способу життя (з наук. літ.);

Нині багато природжених імунодефіцитів успішно лікують (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. імунодефіцит — імунодефіци́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. імунодефіцит — -у, ч. Природжений чи набутий дефіцит імунної системи людини, що проявляється в ослабленні або повній відсутності імунітету.  Великий тлумачний словник сучасної мови