Словник української мови у 20 томах

інкреція

ІНКРЕ́ЦІЯ, ї, ж., фізл.

Виділення інкретів певною групою залоз організму людини й тварин.

Інкрецію часто провокує підвищення активності окремої групи залоз організму людини й тварини (з навч. літ.);

Інкреція залозами травлення.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. інкреція — інкре́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. інкреція — -ї, ж. Утворення й виділення гормонів (інкретів) залозами внутрішньої секреції безпосередньо в кров або лімфу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. інкреція — інкре́ція (лат. incretio – виділення, від incerno – просіюю) виділення певною групою залоз організму людини й тварин особливих фізіологічно активних речовин (гормонів) безпосередньо в кров або лімфу. Інша назва – внутрішня секреція.  Словник іншомовних слів Мельничука