іронічність

ІРОНІ́ЧНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. іроні́чний.

Отава помітив у Бориса іронічність ще змалечку і свідомо культивував, вважаючи її першою ознакою гострого розуму (П. Загребельний);

Ефект іронічності створюють оцінно-знижені, просторічні характеристики всупереч узусному вживанню відомих міфонімів, наприклад у І. Світличного: “З Аполлонів зачуханих, з Афродіт занехаяних Поздирай хохлому й балахоння хламид” (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. іронічність — іроні́чність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. іронічність — -ності, ж. Абстр. ім. до іронічний.  Великий тлумачний словник сучасної мови