бурити —
Нищити [IV]
Словник з творів Івана Франка
бурити —
бу́рити 1 дієслово недоконаного виду литися діал. бу́рити 2 дієслово недоконаного виду хвилювати діал. бури́ти дієслово недоконаного виду свердлити
Орфографічний словник української мови
бурити —
I -рить, недок., діал. Литися, сильно текти. II -рю, -риш, недок., перех., діал. Хвилювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бурити —
див. розоряти
Словник чужослів Павло Штепа
бурити —
БУ́РИТИ¹, рить, недок., діал. Литися, сильно текти. Бурить, як з барила (Сл. Гр.). БУ́РИТИ², рю, риш, недок., що, діал. Хвилювати. Всі живемо боротьбою, Всім хитрий демон часто бурить кров (І. Франко). БУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., що.
Словник української мови у 20 томах
бурити —
бу́рити 1. нищити, руйнувати (будівлі, конструкції, плани тощо)(ст): Треба би бурити дім за домом гарматами, але передше завізвати населення, або податись і заказати легіоністам сидіти по домах, або наразитись на розбиття домів гарматами (Боберський) 2. куйовдити (волосся, зачіску)(ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт