бурити
БУ́РИТИ¹, рить, недок., діал. Литися, сильно текти.
Бурить як з барила (Сл. Гр.).
БУ́РИТИ², рю, риш, недок., перех., діал. Хвилювати.
Всі живемо боротьбою. Всім хитрий демон часто бурить кров (Фр., ХІIІ, 1954, 294).
БУРИ́ТИ, рю, ри́ш, недок., перех. Свердлити грунт або гірську породу спеціальним інструментом.
Там, де немає балок і ярів, бурять свердловини, щоб використати на службу врожаєві і підземні води (Хлібороб Укр., 2, 1964, 13).
Словник української мови (СУМ-11)