бурити
БУ́РИТИ¹, рить, недок., діал.
Литися, сильно текти.
Бурить, як з барила (Сл. Гр.).
БУ́РИТИ², рю, риш, недок., що, діал.
Хвилювати.
Всі живемо боротьбою, Всім хитрий демон часто бурить кров (І. Франко).
БУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., що.
Свердлити ґрунт або гірську породу спеціальним інструментом.
Там, де немає балок і ярів, бурять свердловини, щоб використати на службу врожаєві і підземні води (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)