Значення в інших словниках
-
го —
Його [I]
Словник з творів Івана Франка
-
го —
го 1 вигук незмінювана словникова одиниця го 2 іменник середнього роду гра
Орфографічний словник української мови
-
го —
невідм., с. 1》 Японська настільна гра для двох осіб 180 білими і 180 чорними фішками на полі з 19 вертикальними і 19 горизонтальними лініями. 2》 Міра ємності, що дорівнює 0,18 літра.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
го —
ГО¹, виг. Оклик, що вживається при бажанні привернути чию-небудь увагу. – Го! Я знаю, ви любите коників! (Марко Вовчок); – Го, Мар'яне, що я ниньки бачу!? .. І ти вже махаєш косою аби день до вечора (М. Стельмах). ГО², невідм.
Словник української мови у 20 томах
-
го —
Інтелектуальна гра на дошці для 2 осіб, походить від старовинної китайської гри, що виникла 4 тис. років тому, вважається національною японською грою (основні принципи визначені бл. VIII ст. в Японії); мета — захопити своїми фішками якомога більшу територію на дошці.
Універсальний словник-енциклопедія
-
го —
ГО, виг. Оклик, що вживається при бажанні привернути чию-небудь увагу. — Го! Я знаю, ви любите коників! (Вовчок, І, 1955, 385); — Го, го, го, аж так тонко співаєш! — скрикнув.. пан Субота (Фр., VIII, 1952, 90).
Словник української мови в 11 томах
-
го —
Го! I меж. Употребляется въ видѣ го-го-го! или го-гов! для оклика. --------------- Го II мѣст. сокращенная форма вмѣсто його. Правоб. І калачем го не звабить. Ном. № 5097.
Словник української мови Грінченка