го
ГО, виг. Оклик, що вживається при бажанні привернути чию-небудь увагу.
— Го! Я знаю, ви любите коників! (Вовчок, І, 1955, 385);
— Го, го, го, аж так тонко співаєш! — скрикнув.. пан Субота (Фр., VIII, 1952, 90).
Словник української мови (СУМ-11)