драпіжник

драпіжник (драпѢжник)

розбійник, бандюга, грабівник, грабіжник

Значення в інших словниках

1. драпіжник — драпі́жник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. драпіжник — дряпіжник, -а, ч., розм. Той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка. || Той, хто краде, грабує, вбиває.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. драпіжник — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
4. драпіжник — ГРАБІ́ЖНИК (той, хто займається грабежем; також лайливо), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., РАБІВНИ́К діал., ТАТЬ заст. Не грабіжників з великого шляху, а дозорців панських стереглися проїжджі (І. Ле); Якийсь не то циган, не то волошин привів коні.  Словник синонімів української мови
5. драпіжник — ДРАПІ́ЖНИК, ДРЯПІ́ЖНИК, а, ч., розм. Той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка. Як почули про ту нову конституцію Медведі, Вовки і всякі інші драпіжники!...  Словник української мови в 11 томах
6. драпіжник — Драпіжник, -ка м. 1) см. дряпіжник. 2) У гуцуловъ: ночной церковный сторожъ. Шух. І. 119.  Словник української мови Грінченка