драпіжник

Драпіжник, -ка

м.

1) см. дряпіжник.

2) У гуцуловъ: ночной церковный сторожъ. Шух. І. 119.

Значення в інших словниках

1. драпіжник — драпі́жник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. драпіжник — дряпіжник, -а, ч., розм. Той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка. || Той, хто краде, грабує, вбиває.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. драпіжник — драпіжник (драпѢжник) розбійник, бандюга, грабівник, грабіжник  Словник застарілих та маловживаних слів
4. драпіжник — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
5. драпіжник — ГРАБІ́ЖНИК (той, хто займається грабежем; також лайливо), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., РАБІВНИ́К діал., ТАТЬ заст. Не грабіжників з великого шляху, а дозорців панських стереглися проїжджі (І. Ле); Якийсь не то циган, не то волошин привів коні.  Словник синонімів української мови
6. драпіжник — ДРАПІ́ЖНИК, ДРЯПІ́ЖНИК, а, ч., розм. Той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка. Як почули про ту нову конституцію Медведі, Вовки і всякі інші драпіжники!...  Словник української мови в 11 томах