Значення в інших словниках
-
законник —
Законник (433) (zakonnik) [MО,III]
Словник з творів Івана Франка
-
законник —
зако́нник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
законник —
-а, ч. 1》 розм. Знавець законів (у 1 знач.). || Той, хто суворо пильнує, дотримується законів; охоронець закону. 2》 заст. Чернець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
законник —
ЧЕРНЕ́ЦЬ (член релігійної громади, який прийняв постриг), МОНА́Х, ЧЕ́НЧИК розм., ЧЕ́РЧИК (ЧИ́РЧИК) розм., КАПТУ́РНИК розм., ЗАКО́ННИК заст., ЧОРНОРИ́ЗЕЦЬ заст., ЧОРНОРИ́ЗНИК заст., ЧОРНОРЯ́СНИК заст.
Словник синонімів української мови
-
законник —
Зако́нник, -ка; -нники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
законник —
ЗАКО́ННИК, а, ч. 1. розм. Знавець законів (у 1 знач.). [Передерій:] Чого ж ти,, кажу йому, клопочешся, коли в нас один аблокат [адвокат] на всю округу — Василь Трохимович? ..Самий справедливий законник!...
Словник української мови в 11 томах